Щойно ми прийшли до школи, А тепер – випускники. Не зупинити нам ніколи Плин життєвої ріки. Ми йдемо все далі й далі, Пливуть літа за роком рік, У забуття ідуть печалі, І мрії, мережені торік… Чи не пора нам зупинитись, І оглянутись, і згадать? Ніщо не встигне повторитись, А літа твої все швидше мчать. І коли ріка до моря буде допливати, А зозуля накує за п’ятдесят, От тоді ти будеш думати, гадати, І повернутись схочеться назад. Та не буде сил вже щось робити, Тож поки шумить твоя ріка, Ти подумай, як своє життя прожити, Щоб біля моря з смутком не згадувать струмка.