НАШ ОСТАННІЙ ПЕРШИЙ ДЗВОНИК

         Цього літа нам дуже хотілося до школи. Нас манило бажання зустрітися з однокласниками, вчителями і просто друзями. Хотілося одягти нарешті форму.

        Але час пролетів швидко. І ось уже ми стоїмо на святковій лінійці… Не там, де завжди, а на почесному місці випускників. І перший дзвоник для нас лунає востаннє… Як дивно – останній перший дзвоник… І як все хвилююче: винесення величезного прапора, тремтячі руки першокласників, політ кульок..

        Це ми:) Тепер вже одинадцятикласники. Літо пройшло дуже швидко і всі ми за цей час дуже змінилися. В цей урочистий день мі зустрілися з друзями, були раді бачити один одного. Це дуже важливе і хвилююче свята для кожного з нас.

Наші теплі слова вчителям. Дуже вдячні їм за все.

Наші одинадцятикласниці:)

 І нехай хтось вважає, що 1 вересня – це свято першокласників. Для нас, випускників, - це так само хвилююче, радісне і незабутнє свято.